З 2007 року, згідно із законопроектом Республіки Польща «Про Карту поляка», українці почали оформляти собі документи, що підтверджують їхнє польське походження. Люди масово почали досліджувати свій родовід, щоби дізнатися, чи хтось із родичів мав польське коріння. Довжелезні черги на офрмлення документів. Як свідчать дані Міністерства закордонних справ Польщі, що були оприлюднені УНІАН: «З початку реалізації закону “Про Карту поляка” у світі видано 134,7 тис. таких карт, з яких в Україні – 57,5 тис.» Українці навіть придумали спосіб заробляння на цьому грошей, а саме: допомагали записувати людей на розмову з консулом. «Оформляємо польське коріння», «Допоможу зробити Карту поляка», «Допомога на запис для отримання Карти поляка» — таких оголошень безліч у громадських місцях. Тож чому українці так прагнуть отримати документ, який би підтверджував їхню приналежність до чужої нації? Існують кілька причин, а саме:
1) Карта поляка — це ключ, який відкриває двері до Європи;
2) наявність пільг та привілеїв, зокрема безкоштовна віза, медичне обслуговування, знижки на проїзд у транспорті та спрощена процедура отримання дозволу на постійне проживання у Польщі;
3) можливість здобути безкоштовну освіту у Польщі та ін.
Що потрібно пройти, аби отримати заповітний документ?
Для того, щоб отримати Карту поляка, необхідна наявність документів, що підтверджують польське походження, знання польської мови, історії та традицій. Але цього також може бути недостатньо. Часто виникають проблеми із записом до самого консула, який видає дозвіл на отримання документа. Ми розпитали людей, як вони оформляли заповітний документ.
«Я пробувала двічі здавати документи на отримання Карти поляка. З першого разу в мене не вийшло, через труднощі із записом на співбесіду до консула. Адже можна було записатися лише на їхньому сайті у визначений час (однин день на місяць у певні години). Як на зло, у цей день їхню веб-сторінку не можливо було відкрити. Я навіть зверталася за оголошенням «Допомога при виробленні Карти поляка», але, почувши ціну, вирішила почекати. Коли вже змінилася процедура запису (можна було написати електронний лист із запитом на розмову), мені вдалось потрапити до консула на співбесіду й отримати Карту поляка», — розповідає Катерина*.
«Приблизно чотири роки тому я дізнався, що польська держава почала видавати українцям Карту поляка. Для того, щоб її отримати, потрібно було мати документи, які підтверджують польське походження і пройти співбесіду. Виявилося, що мій дідусь був поляком і у свідоцтві народження моєї мами зазначено, що за національністю вона полячка. Тому я подав документи на Карту поляка і пройшов співбесіду, а через декілька місяців вже її отримав», — розповідає Микола*.
«Коли я почула про те, що можна отримати Карту поляка, то вирішила скористатися цією можливістю. Зібравши усі необхідні документи, що не спричинило ніяких труднощів (я не ходила в архів і не досліджувала свій родовід, як розказують люди), я пройшла співбесіду з польським консулом і отримала Карту поляка», — розповідає Олександра*.
«Перед тим, як йти на співбесіду до консула, я довго готувалася. Потрібно було вчити польську мову, щоб вільно нею спілкуватися, польські традиції та історію. Хоча я не була впевнена, що Карта поляка мені необхідна. Напевно, як і більшість людей, вирішила скористатися можливістю. Але, проходячи співбесіду у консула, я не могла дати відповіді ні собі, ні консулу на одне запитання: “Чи ви відчуваєте свою приналежність до польського народу?” — розповідає Анастасія*.
Карта поляка чи «соціальне рабство»?
Часто українці розглядають Карту поляка як вирішення всіх їхніх проблем. Неможливість щось змінити у своїй країні спонукає людей спробувати все з чистого аркуша, але вже на чужині. Як повідомляло УНІАН, українці до 2013 року були лідерами серед іноземців, які отримали Карту поляка.
«Все своє життя я спостерігав, як українці тикають у кожного пальцем і звинувачують у своїх бідах. У 2013 році я думав, що нарешті щось зміниться у нашій державі. Тому, як міг, намагався підтримувати Майдан. Але, зрозумівши, що нічого не змінюється, більшість людей, як і колись, не можуть заробити собі на життя працею рук, а вдаватися до незаконних методів, таких, як корупція, мені не дозволяє совість. Тому я вирішив зробити собі Карту поляка та поїхати до Польщі», — розповідає Микола Мурміль.
Українців не лякає ні те, як до них поставиться чуже оточення, ні те, що вони покинуть свою домівку та рідних. З огляду на останні світові події, зокрема військові конфлікти, згадування країнами старих образ, жорстокість людей, перебування на чужині може перетворитися на «соціальне рабство». Тому, незважаючи на низку привілеїв, що надає вам країна, завжди є ризик.
«У Польщі, на диво, до мене було дуже добре ставлення. Але це буває не з усіма. Наприклад, є декілька речей, які не можна робити, перебуваючи у Польщі. По-перше, не можна говорити про Бандеру, адже для них – це ворог номер один. По-друге, у громадських місцях розмовляти російською мовою, тому що до вас одразу підійде поліція і буде з’ясовувати, хто ви та звідки. Усюди є свої нюанси. Тому, люди, прагнучи перетнути назавжди українсько-польський кордон, добре подумайте! Адже ніхто вас там не чекає, невідомо, яке до вас буде ставлення . А тут є два варіанти: як до рівних або як до людей «нижчого ґатунку». Отже, перед прийняттям рішення – залишитися чи поїхати назавжди на чужину – зважте всі “за” і “проти”, щоби потім не шкодувати», — наголошує Микола Мурміль.
* імена змінено на прохання респондентів