Заслужений артист України Василь Хлистун до свого визнання, як артиста, пройшов нелегкий шлях. Був і весільним музикантом, і столяром, і сантехніком, проте мрія співати на сцені не покидала його. Сьогодні він відомий на Тернопільщині автор і виконавець пісень.
Життя вело різними дорогами до мрії. Крок у музику у нього відбувся, коли в 90-их роках товариш з Тернополя запросив працювати солістом групи «Осокори» в Укртелекомі. У складі цього гурту Василь Хлистун почав «завойовувати» Тернопіль: грав у ресторанах, барах, на корпоративах, концертах.
Багато було курйозних ситуацій за цей період у житті музиканта, пов’язаних із весільними забавами. «Був такий випадок, – згадує пан Василь. – Відіграли весілля, сіли перекусити. Збоку сидить старенький дідусь з паличкою і каже: «Ще такого не було…». Я думав, що ми гарно відіграли. А він каже: «Такого ще не було, щоб музиканти не були биті». І тут виходять хлопці, хотіли нас бити. У Монастирському районі, як виявилося, така традиція. Але ми якось це питання владнали.»
Як розповів артист, заробіток у музикантів був різним: інколи грали за пакет цукру, інколи давали 15-30 рублів. Перший вагомий успіх як співака прийшов до пана Василя у 1997 році, коли він виступав у «Текстильнику» разом з Віркою Сердючкою, Тризубим Стасом, гуртом «Дзвони». Після концерту, до нього підійшли люди брати автографи, оминувши відомих артистів.
«Тоді я почав задумуватися про сольну кар’єру, – згадує Василь Хлистун. – На корпоративах, дні села, дні міста, я всюди співав безплатно, ні які гроші я не брав, це для людей, так люди мене впізнавали. Я відчув, що людям виступи подобаються, почав займатися вокалом, писати пісні».
Доленосною для співака стала співпраця з В’ячеславом Жилою, у співпраці з яким написано хіт «Хлопці будем жити…», який роками не втрачає своєї популярності.
На сцені Василь Хлистун завжди бадьорий, енергійний, запалює публіку своїми танцями та співом. «Де береться енергія? Це від природи, – пояснює артист. – Я в житті простий, скромний, а починаю співати, то зразу міняюся на сцені, стаю зовсім іншим».
Зараз Василь Хлистун працює у Тернопільському районному БК керівником народної аматорської студії «Музична скриня». У 2016 році отримав звання заслуженого артиста України. Планував дати сольний концерт до свого55-річчя, проте пережив інфаркт і через це концерт відмінив. Проте музикою продовжує займатись, пише пісні для себе і доньки. «Люблю писати пісні про кохання, про любов до мами, до Батьківщини, духовні є пісні, молитви. Зараз у мене дочка на першому плані, я думаю, як би їй допомогти. Пишу і для неї пісні, і вона пише. Щоб написати пісню, її треба пережити. Дружина мені допомагає, вона мій критик. Пісні співаю тільки для неї», – каже артист.
За весь період музичної кар’єри пан Василь вважає, що досягнув того, чого прагнув. «Дякую Богу за те, чого досягнув. Я йшов довгим, тернистим шляхом. Без продюсерів і без грошей. Я ніколи нічого не платив нікому, сам заробив все. Зрозумів, що основне – вчасно піти, – каже Василь Хлистун. – Якщо ти відчуваєш, що ти на сцені енергійно рухатись не можеш, то співай для себе, для друзів, а на велику сцену не треба йти.».
Зараз артист виступає на концертах, часто його можна побачити в дуеті з дочкою, каже, що досягнути цілей у житті допомогла улюблена справа.