На завершенні ЗНО. Ще трохи і випускники шкіл знатимуть свої зароблені бали і обиратимуть кожен свій напрямок навчання. Проте найвідповідальніші ще раніше почали моніторити сайти вишів у пошуку своєї майбутньої ідеальної професії. Вступ до вишу – завжди стресова пора для молоді. Як уникнути зайвих хвилювань та стати студентом омріяного навчального закладу діляться порадами заступник директора ТОКІППО з питань ЗНО та моніторингу якості освіти Юрій Шайнюк та доктор психологічних наук, професор кафедри психології ТНПУ ім. В Гнатюка Марина Орап.
Юрій Шайнюк: ’’Обирайте синицю у руці!’’
- Вибір варто робити самим дітям. Звичайно, можна прислухатись до порад батьків, учителів, алетреба вирішити самому – я хочу вступити і навчатись тому, що мене це цікавить, до цього душа лежить,чи я просто хочу вступити на державну форму навчання і отримати диплом?Пам’ятайте, що на державну форму навчання щороку кількість місць зменшується і варто врахувати, що є пільгові категорії, які мають свою квоту.Тому раджу документи подавати не на старті вступної кампанії, а десь посередині, коли буде видно більш-менш загальну картину.
- Під час подачі документів зазначається вуз і пріоритети, починаючи від найважливішого. Принцип такий: якщо ти за першим пріоритетом не вступаєш, тоді оцінюють за другим і т.д. Спочатку закриваються списки державних місць згідно з умовами прийому, а потім – контрактних місць, там вже немає пріоритетів як таких.
- Результати тестування будуть оприлюднювати у два етапи: до 15 червня з предметів, які були обов’язкові для тестування,- математика, українська мова та література, іноземні мови і біологія; до 21 червня – історія, географія, хімія та інші. Отримавши їх, частина дітей має право подати апеляцію на результати тестування. Та зважте, що вже після апеляції ви не зможете повернути попередню оцінку, яка була вищою, ніж стала після повторної перевірки. Кожен учасник ЗНО має право отримати сканкопії своїх бланків.
- Прийом документів у виші стартує з 12 до 26 липня. Перелік необхідних документів є на сайтах усіх навчальних закладів. Головне – не допустити помилок.
- Результат ЗНО – це результат навчання дитини у школі. Якщо пороговий бал достатній, то вона буде навчатися у виші на державній чи на платній формах навчання, якщо не подолала – це результат двієчника, навіть якщо у школі вчилася добре або посередньо. Тут проблема не в системі ЗНО, а у дитині. Проте якщо вже трапилася така ситуація,то є система професійно-технічної освіти. Навчання триває там близько року. І, можливо, дитина зрозуміє, що це її. На тому життя не зупиняється. Сертифікати ЗНО дійсні 2 роки. І варто приймати все, як є.
Марина Орап:’’Дайте дитині зробити свої помилки’’
- Старший шкільний вікпризначений для вибору професії. У цей період якраз майбутня професія визначається тим, чого хоче досягнути дитина, які вона ставить цілі, який рівень вимог. Дуже складно жити, коли займаєшся професією, яка тобі не подобається. Тому при її виборі випускники шкіл маютьвикористовувати баланс раціонального осмислення іемоційну складову. Шкода, що зараз немає програми профорієнтації, томубатькиповинні розповісти дітям про всі професії , про недоліки і переваги окремих.
- Ось часто діти кажуть: ’’Треба багато грошей і відразу.’’ Запитую: ’’ Для чого? ’’ У відповідь: ’’Я хочу подорожувати, або у мене буде гарна дівчина, чи гроші потрібні для наукових досліджень.’’ Тоді я раджу використати їхні бажання і втілити у навчанні. Наприклад, хто хоче подорожувати, нехай йде навчатися професії, що пов’язана з туризмом. А хто хоче мати красиву дівчину, можна вивчитися на фотографа. Дуже часто діти роблять вибір, зважаючи на зовнішні обставини – престижність професії чи вишу, навіть на красу будівлі, або туди йдуть всі друзі. Томутакі моменти треба пропрацьовувати з батьками, психологами і вияснити, чого насправді хоче дитина?
- Батьки не повинні перекладали на дітей свої невиправдані амбіції та нереалізовані плани. Тут важливо батькам не тиснути, а дати дітям зробити свій вибір.
- Батьки бояться, що діти зроблять неправильний вибір. Але нехай вони його зроблять, і це буде зараз, на початку дорослого життя. Якщо ви знаєте, що вашій дитині точні науки даються важко, але вона хоче обратиIT спеціальність, то нехай йде, пробує. Після року навчання зрозуміє, чи підходить, чи ні це їй. Адже є толкові айтішники, які пишуть прекрасні вірші. Дайте дитині зробити свої помилки.
- Дітям страшно, що цей вибір треба зробити раз і назавжди, але вони повинні розуміти, що цей вибір- це не кінець світу. Завжди можна змінити професію і виш.
- Не бійтеся відпустити дитину в інше місто чи країну. Хоча до цього її треба готувати з молодшого шкільного віку. Якщо ви тримали дитину біля себе весь час, а тут хочете пустити у вільне плавання, то це буде важко. Та й сама дитина повинна хотіти цього. Японське прислів’я каже: ’’Перші сім років батьки для дитини- слуги, наступні сім – господарі, інші сім – друзі, а тоді відпустити і молитися, щоб у неї все було добре.’’
А ще все частіше випускники беруть річні канікули перед вступом до вишу і називаються вони Gapyear або “вільний” рік , а час витрачають на подорожі, волонтерство, різноманітні тренінги та підробіток. Тільки не варто плутати це з байдикуванням.
Руслана Стасишин