Наскільки помічні «магічні» процедури та ритуали? Яких чаклунів потрібно остерігатися? Як Церква ставиться до різного роду зцілень народними знахарями? Як виглядає духовний шлях людини до зцілення? Про це спілкуємося з синкелом у справах стратегії розвитку УГКЦ у Тернопільсько-Зборівській архиєпархії о. Віталієм Козаком.
- Отче Віталію,люди не раз у своєму житті переживають труднощі,проблеми,яких не можуть вирішити, падають духом,потрапляють, на їхню думку, у безвихідні ситуації. Не можуть впоратися з ними, не знають,де шукати допомоги, і йдуть до ворожок та екстрасенсів. Наскільки це сумісне з вченням Церкви?
Це абсолютно не сумісне з вченням Церкви. Серед причин такої поведінки людей – поверхнева релігійність. Це означає, що людина десь на інтуїтивному рівні залишається релігійною особистістю, але якщо немає пізнання глибоких правд віри, то вона не розуміє тих принципів Закону Божого. «Та то все одно Бог – один». Ці вислови з категорії спрощення. «Та всі крадуть». Насправді не всі крадуть, але якщо багато краде, то це не дає підстави узагальнювати і казати, що всі крадуть. І тому через це спрощення людина має схильність до таких речей . Якщо говорити про наше українське суспільство, воно завжди було таким. Можна сказати, що богослов’я в народі спрощується до обрядовості, тобто до зовнішніх ознак, не вникаючи у суть. Це можна побачити на свята, коли відбувається освячення чогось, до церкви приходить дуже багато людей, а у звичайну неділю їх менше.Чому? Бо є цей видимий знак свята.
- У церквах освячується багато речей, люди навіть не знають, що з ними робити, як використовувати у побуті.
Тут не важливе практичне і раціональне застосування. Це відбувається на рівні інтуїції, відчуття, це не потрібно пояснювати.
- А як тоді мак – сіль освятити, посипали від вроків?
Це церква загально осуджує як забобонність. Нічого не цього варто робити, бо це є пряме порушення першої заповіді Божої ’’Не май інших Богів окрім мене’’. Коли ви прив’язуєте своє життя до якихось матеріальних речей, це означає, що у вашому житті з’являється інший бог і ви порушуєте цю заповідь, що ви своє життя ставите у залежність не від Господа Бога – вашого батька, який вас любить, а від збігу якихось обставин, знаків, які мають над вами або мали би мати, за вашою думкою, якусь владу у позитивному чи у негативному розумінні. Бог чітко говорить про цих людей у книзі ’’Второзаконня’’: ’’Кожен, хто плекає духів, ворожить і…, є огидним в очах Господніх’’. Трудно зрозуміти, чому Богові це так огидно? Бачите, ми самі часто вибірково ставимося до заповідей. Ми розуміємо заповіді або не розуміємо, але трактуємо їх під себе.
- А скільки християн вірять у гороскопи, ходять до ворожок та екстрасенсів? А ворожіння на різні свята, мотивуючи це традиціями?
Ця сфера духів є для людини ворожою. Хоча зло ніколи не об’являється людині як зло. Чому? Тому, що воно є непривабливе і людина ніколи його не вибере. Тому воно являється в якості квазідобра, майже добра. Наприклад, переступи заповідь і тобі буде приємно, вкради і буде тобі користь. Тобто є завжди друга складова, яка є ніби добра і яка попри той негативний вчинок приносить якусь користь, матеріальну вигоду. Не крадемо ж заради спортивного інтересу, а для збагачення. Тому диявол діє через такі речі. Ті самі ворожки добровільно це вибрали і ніколи не будуть говорити, що вони діють від імені злих духів. Завжди будуть обставлятися образками, свічками, різною атрибутикою, яка має на меті власне приховати дійсну сутність. Ви бачили колись ворожку без образка? Вас втягують у цей контакт, щоб обдурити, заспокоїти, цей образок служить видимим знаком, який би мав переконати, що все не так погано. Так діє диявол у нашому житті.
- А як щодо обрядовості?
Це є звичаї, які походять з поганського періоду. Тобто вони не є виключно всі демонічного характеру. Можливо, деякі з них – так. Це наша віра в дохристиянський час, коли наш народ був нехрещений і люди мали певні вірування. Деякі свята і ці обряди в усіх країнах Європи християнізуються. Тобто християнство не об’являє таку беззастережну вендетту їм. Якщо людина ставиться до обрядовості як до театру, тоді немає нічого поганого.
- Якщо дівчата на Андрія ворожать?
Якщо це театралізоване дійство і без серйозних намірів – то це одне. Бачите, християнам трудно вірити, наскільки щирою людина може бути в силу абсурдності язичництва. Отже, мені важко уявити. Якщо для мене це абсурдно, то й для інших людей теж може бути абсурдно. Тобто вірити в бога півня мене важко заставити. Але це не для всіх, адже все залежить від рівня заглиблення в християнство. Тому я не можу судити про всі випадки загальної думки.
- Що робити,коли людина піддатливана вплив таких “цілителів”?
У церкві ми отримуємо людей не з космосу, але початковим формувачем є родина. До церкви люди приходять з родини. І якщо сьогодні люди мало освічені релігійно або не мають базових знань, то це не означає , що священики сьогодні щось не допрацьовують. Ні. Просто велику частину катехизації у приготуванні робила родина. Людина приходила вже сформована як віруюча особистість. І дуже важливо, щоб це було сформовано на живому прикладі. Тобто персона бачила щиру релігійність у своїх рідних. І тому ми отримували якісно утверджених християн. Тепер родина, можна сказати, самоусунулась від деяких питань. Сім’я індустріального суспільства є чимось іншим, має інший уклад. Весь світ є дуже мобільним, і родині досить важко, на жаль, сім’я тих релігійних функцій вже не виконує .Тому церква не отримує якісних прихожан, порівняно з минулим. А підмінити сім’ю церква не може, бо людина не пускає її в межі своєї приватності, а батьки можуть.
- Нерідко пересічній людині важко відрізнити правдиву віру і вигадку чи забобон,адже у них усі сліпо вірять. Як можна і чи можна допомогти тій людині?
Цій людині можна допомогти. І взагалі йти до церкви і до ворожки – це не взаємозамінні речі. Церква, на відмінну від ворожки, не гарантує негайного вирішення проблем. Людина йде до ворожки, бо вона знає, що у церкві такої пропозиції нема. Вона робить вибір на ніби свою користь.
- Аби не виникало подібних подібних питань у людей,напевно,потрібно кожному мати свого духовного наставника?Яким він повинен бути?
Важливо, але нелегко його знайти, і це має бути людина, якій ви довіряєте. Якщо є священик у вас у селі, це не означає , що він має бути вашим наставником. Можливо, він не ваш тип особистості, щоб ви відкрились. Не важливо – в кого, головне – це зробити. Також важливо наважитися. І щоб мати духовного наставника, то треба, щоб людина була духовно зрілою. А в нас, на жаль, дуже часто ми стикаємося з інфантильністю в духовності, хоч і люди у віці.
- Часто замість духовного наставника йдуть до психолога?
Це спрощення, релігія атеїста. Що це таке? Можливо, ви помітили, що люди на відміну від тварин релігійні. Релігійність для людини є природньою потребою. Ми народжуємось релігійні, незважаючи на те, чи ми віримо, чи не віримо. Ми можемо возвести другі речі до формату релігії у нашому житті. І релігія існує правдива або фальшива. І якщо ви не пізнали правдивої, то тоді ця релігійність розвинеться у фальшивому напрямку. Тоді порушується Перша заповідь «Не май інших богів крім мене». До чого зводиться релігійність атеїста? Вона зводиться до почуття. Тобто почуття замінюють релігійність. Почуттєва сфера – це релігія атеїстів. Бога ми заперечуємо, але тоді всі почуття у нас займають релігійне середовище. А ось щодо психологів церква ставиться позитивно. Вони розбираються у людині, у почуттях. Але це не духовні наставники, адже у них інші цілі. Ви ж не ходите до церкви задля вашого внутрішнього комфорту, і відповідно ваш духівник не має за мету забезпечити вам той комфорт у житті. Не раз люди говорять: «Як йду до церкви, то мені так легше». Але мета церкви не є у тому, щоб люди себе добре почували, а щоб осягнути Царство Небесне. Психолог має забезпечити допомогу у розбиранні вам у самому собі, а все, до чого вас провадить духівник, то до вічного життя. Це як машина їде і ціль, мабуть, одна – їхати кудись, але це не означає, що в автівці не можна виспатись або перекусити. Від цього ціль не змінюється. І вони взаємо себе не замінюють. Але в спільній праці вони багато чого вершать.
- Червона нитка на руці – це гріх?
Це знову забобонність. І вони мають на меті підмінити на образ істинного Бога і прив’язати ваше існування до матеріального. Всі ці речі належать до окультизму. Хоч називають їх білими чи чорними, для Бога це все гидота.
- Ставлення Церкви до вичитки? Кому варто до неї вдаватися?
Ви маєте зайти в ті проблеми вже до точки неповернення. Тому для нормальних християн це не потрібно, лише для важкохворих. Ви ж не йдете на рентген, коли вам не призначено. Тому лише при страшній хворобі. І не кожен цим займається, а лише спеціально вповноважені особи від єпископа. Священик має бути підготовлений, бо диявол може мститися. Ми спостерігаємо, що ці всі речі(прокльони, порчі) діють на одних людей, але не діють на інших. Чому? Диявол не всюдисущий і не всемогутній. Ви мусите дати згоду на це. Ви йдете до ворожки і самі відкриваєтесь. А ті люди, що цим займаються, будуть відповідати перед Господом. Якщо ви живете церковним життям, то у вашому житті не має місця для цього, а якщо навпаки, то й злий дух буде впливати.
Ромовляла Руслана Стасишин