Депутати Тернопільської обласної ради підтримали подання Тернопільської обласної державної адміністрації про виділення 2 млн. на фінансування Програми утилізації відходів тваринного походження на території ТФ ДП «Укрветсанзавод» на 2018 рік.
Як розповів депутат Тернопільської районної ради п’ятьох скликань Степан Бородай, стоки від накопиченої сировини потрапляють у ґрунтові та стічні води, а це може призвести до різноманітних негативних наслідків, забруднення річки Серет, небезпечних хвороб. Від нестерпного смороду страждають не лише мешканців Острова, а й Буцнева, Мишковичів, Великої Луки, Великої Березовиці.
“Ветсанзавод збудований ще в 70-х роках минулого століття. Останні 15 —20 років він не відповідав санітарним та екологічним нормам. Щороку депутати Тернопільської районної ради неодноразово зверталися до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Міністерства екології та природних ресурсів України, Кабінету Міністрів України та навіть до прокуратури із клопотаннями про закриття заводу, зупинити постачання вторинної сировини та повну утилізацію відходів. Однак лише в березні 2018 року Окружний адміністративний суд міста Києва виніс рішення про тимчасове зупинення діяльності заводу”, — зазначив Степан Бородай.
Що ж буде із заводом далі? Відповіді ніхто не знає. Інвесторів немає. Поки що зупинено постачання вторсировини, хоча є підозри, що стихійно привозять її і надалі. “Завод безпосередньо належить Києву, тож важелів впливу на нього не мають ані обласна, ані районна, а тим паче сільська влада. Оскільки Тернопільська обласна рада уже виділила 2 млн грн, то вже у вересні на сесії Тернопільської районної ради депутати планують обговорити це питання і визначать суму, яку можуть надати. Напевно, Острівська сільська рада також долучиться і видасть якісь кошти”, — розповів депутат.
’’Сесія Острівської сільської ради відбудеться одразу після сесії районної ради. Якщо депутати району виділять кошти на фінансування Програми утилізації відходів тваринного походження, то й ми, можливо, підтримаємо це рішення. Проте це державне підприємство, а нам необхідні гроші на ремонт доріг сільських. А це 9 млн. грн на вулицю Шкільну. Тому потрібно думати, щоб потім не мати боргів’’, – прокоментував Острівський сільський голова Богдан Піщатін.
Раніше підприємство юридично було розташоване за межами населеного пункту. Його збудували з дотриманням усіх тогочасних норм, довкола була кілометрова санітарна зона. Степан Дмитрович звертає увагу на те, що зараз завод знаходиться в межах населеного пункту, за 500 метрів від помешкань. “За нормами він має бути за 10 км від населеного пункту. Це не просто проблема. Це бомба сповільненої дії”, — переконаний Степан Бородай.
Пані Галина, колишня працівниця лабораторії заводу, згадує про роботу лише хороше: “Звісно, це не шоколадна фабрика, але умови були нормальні. Зараз мені просто страшно дивитися на це звалище. Колись на озері біля заводу люди відпочивали, навіть рибу ловили. А тепер…”
Їдемо на завод. Брама зачинена. Охоронців нема. Жодної живої душі. У прямому значенні слова. Лише чутно запах неживих тваринних тіл. Знаходимо стежку із заднього двору поміж бур’янами. Далеко зайти не можемо. Зі зрозумілих причин… На фото лише те, що вдалось побачити…
Наталя Драган-Іванець