Марійський духовний центр Зарваниці прийняв у своє лоно унікальний комплекс ’’Український Єрусалим’’. Його відкриття та освячення відбулося за участі глави УКГЦ Святослава Шевчука, хранителя Святої Землі о. Франческо Паттона, ЧБМ, який привіз камінь із Гробу Господнього, близько 100 священиків на чолі з архиєпископом і митрополитом Тернопільсько-Зборівським Василієм (Семенюком).
До унікального комплексу культових споруд Святої землі, будівництво якого розпочалося влітку 2014 року, увійшли копія Гробу Господнього, Голгофа – гора, на якій розп’яли Ісуса Христа, Оливний сад, де Ісус молився перед арештом, Сходи Покаяння (Святі сходи), якими Ісус Христос підіймався на суд до Пилата, купіль Ветезда, де оздоровлювалися хворі, Левові (Ліонські) ворота та Вежа Давида.
-Багато паломників, які вирушають у паломництво, раніше їхали, плили до Святої землі, – каже доктор біблійного богослов’я о.Іван Січкарик, – вони ціле життя мріяли,щоб побувати на тому місці, де Господь навчав. Такі каплиці вже є по цілому світі. Відповідно ми, українці, побачили, що це буде корисно на духовному рівні. Це, щоб наші люди, прибувши в Зарваницю, змогли помолитися біля споруд, які є копіями тих, що стоять на Святій землі.
Цій події передувала поїздка делегації з Тернополя на Святу землю, де вона мала зустріч з кустодієм Святої землі. Там представила своє прохання про створення такого комплексу у Зарваниці і отримала позитивну відповідь. Звичайно, що відвідала сам Гріб Господній та інші будівлі, які мали би бути спроектовані в Україні.
Будівництво комплексу тривало 4 роки, і нині паломникам відкривається унікальна можливість торкнутися Святого місця у Зарваниці. Отець Іван Січкарик говорить, що окремі споруди є у зменшеному вигляді, ніж оригінали, а ось Гріб Господній один в один, як в Єрусалимі.
– Ми хочемо нашим вірянам допомогти, щоб їхня віра була не така інфантильна і, щоб прийшовши на святе місце, вони не лише щось побачили, – мовить отець Іван Січкарик. – Це лише перший крок – щось побачити, другий – це зрозуміти, що це за споруда. А третій – розуміння того, що знання лише Десяти заповідей Божих і декількох молитов нічого не вирішує. Згідно з ними потрібно жити. Тому саме ці споруди пізніше допоможуть усвідомити, що кожна людина є паломником, навіть подорожуючим. Кожне паломництво пов’язане з якоюсь певною небезпекою, незвіданістю. І це є духовне виховання. У цьому процесі переосмислюється своє бачення, позиції, своє життя. Борис Гудзяк, який був ректором Українського Католицького Університету, а зараз він голова єпархії святого Володимира Великого в Парижі для українців візантійського обряду у Франції, країнах Бенілюксу та Швейцарії , говорить,що будь-який знак, який ми творимо: чи це хрест,чи прихиляння голови, поклін, чи піст, чи жертва, або милостиня, добре діло, прощення – має всередині мету чи прагнення, яке направляє сама людина. Наприклад, треба прагнути, щоб у світі було більше любові, треба бути більш милосердною і т.д. Тобто ці кам’яні споруди – це є перший крок до формування правдивої віри і до того, щоб людина, прийшовши, побачивши, доторкнувшись, має змінити своє життя і з цією зміною іти в щоденний побут і його міняти згідно з волею Божою.
Руслана Стасишин