У кожного з нас бувають свої випробування віри, і багато хто з нас знає когось, хто пережив або переживає труднощі зараз. Іноді здається, що цих випробувань занадто багато і ми не можемо з ними впоратися, і втрачаємо нашу віру. Про віру, яку постійно потрібно укріплювати, в інтерв’ю з отцем Віталієм Козаком.

Отче Віталію, розкажіть, що  таке втратити віру?

У Святому письмі Господь Ісус Христос чітко говорить, що віра не є константа. Віра – це щось таке, що потребує постійного укріплення. Коли Христос передбачив падіння у вірі Петра, він сказав до нього такі слова: «Я молився за тебе, Петре, щоб ти, коли покаєшся, утверджував би братів своїх у вірі.» І тому у сьогоднішньому такому секулярному(світському) світі дуже важко пояснити таку позицію людини, що ось я маю віру в серці і це щось моє приватне. Насправді, це великий блуд, бо віра власне потребує постійного підкріплення її.

Яким є вплив оточення на віру?

Дуже важливим є свідоцтво, яке ми отримуємо від інших людей. Ось ви приходите у храм на молитву і бачите, що інші люди моляться. Вони не моляться собі, вони вам роблять велику послугу, бо є опорою вашої віри. Ви, дивлячись на цих людей, підсилюєте і  свою віру. Я, як священик, маю потребу у цих людях, а вони мають потребу у мені. Це як взаємообмін укріплення у вірі. Христос каже, що  тому, хто має, додасться, а тому, хто не має, заберуть.

Святі отці говорять, що  у духовному житті, у вірі нема стояння на місці. Мусить бути рух вперед, бо застій рівносильний падінню і деградації.

Чи може християнин втратити віру?

Я думаю, що така небезпека є для всіх. Але кожен християнин має жити у свідомості цієї небезпеки, бо це може статися, якщо він не буде укріплювати свою віру. Проте віра не може бути нами оцінена як власний здобуток. Бо віра є даром Святого Духа, це ласка, яку Бог нам виявляє, а не те, що ми собі зробили відкриття, це не є наслідком науки, де знання ми здобули внаслідок експерименту. І ми маємо залишити місце для Святого Духа, бо маємо інколи таке переконання, що все знаємо і що це зробимо краще. Варто розуміти, що я не завжди знаю відповіді на всі запитання і даю себе вести Богові. Якою буде воля Божа, так я і вчиню. 

 Які вороги є у віри? 

Найбільшим ворогом віри є гріх. Але він є таким, що мусить бути присутнім, бо наслідків зла не можна заперечити. Гріх є тим шрамом на тілі людства, який є наслідком порушення гармонії з Богом. Ми мусимо приймати  спокуси у нашому житті як щось невід’ємне, але це не означає, що ми мусимо робити злий вибір. Воля залишається за нами.

Як не втратити віру?

Через Святі тайни, через участь у недільній літургії, через особисту молитву. Якщо ці всі речі є, то я не бачу загроз для кризи віри. Хоча криза віри може і бути, бо навіть святі проходили велику кризу віри. У цій ситуації може зарадити тільки одне: надія на Бога. У безвиході може допомогти тільки Господь.

Дякую за розмову.

Руслана Стасишин

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *