Живуть у наших селах люди, які є свідками відомих і невідомих нам подій. Щось призабулося, дещо притупилося, але щоби пам’ять жила про це довше, з ініціативи центральної бібліотеки Тернопільського району у 2018 було оголошено проект «Жива історія мого села». Бібліотекарі району мали провести пошукову діяльність з вивчення історії свого села на основі свідчень очевидців подій, біографій людей, спогадів та світлин. У конкурсі взяли участь 13 сільських бібліотек-філій (В. Глибочок, Драганівка, Забойки, Івачів Долішній, Ігровиця, Йосипівка, Миролюбівка, Малий Ходачків, Настасів, Підгороднє, Соборне, Ступки, Почапинці), В.Березовицька міська бібліотека та центральна районна бібліотека.
Директор централізованої бібліотечної системи Тернопільського району Ольга Василюк розповіла, що збір цієї інформації давався нелегко. Адже потрібно було достукатися до кожного героя, щоб той поділився спогадами. «Люди наші закриті і, аби вони почали говорити та ще й на камеру, бібліотекарі терпляче і натхненно працювали з ними. Зате тепер маємо унікальні матеріали, записані з перших уст. Тепер кожен мешканець села знатиме більше про його історію»,- зауважила Ольга Василюк.
Центральна районна бібліотека смт. В.Бірки
Пелеш Дарія Володимирівна (Вертепна),1942 р.н. – мешканка селища Великі Бірки. Під час масових депортацій родичів учасників УПА і ОУН вивезена у Росію (Хабаровський край, Нанайський район, поселення Манома). Звільнена у 1960 р, реабілітована у 1992 р.
Дарії Володимирівні були лише 6 років, коли відбувся арешт. Це сталося вночі 31 грудня 1948 року. Тоді її, 3-річного братика Романа і маму Стефанію Вертепну вивезли на Далекий Схід. Стефанія Вертепна працювала на лісоповалі, Дарія закінчила російську школу, син Роман загинув. Дім у В.Бірках та майно конфіскували. Звільнення відбулося «без права проживання в Тернопільському районі». Тоді із Великих Бірок було вивезено 5 родин: Вертепні, Маліш, Якимів, Юрів, Кирніцькі.
Гавліч Любов Іванівна (Гуйда), 1937 р.н. – мешканка селища Великі Бірки.
Люба Іванівна згадує про події 1942 -1944 рр. Вона стала свідком показового повішання нацистами єврея у В.Бірках на вулиці Загребельній (тепер на цьому місці – капличка Матері Божої та Святого Антонія), масового спалення євреїв у гетто у селі Ступки (там зведено пам’ятник євреям, які загинули 10 липня 1943 р). Також згадує визволення В. Бірок від німецько-фашистських загарбників у березні 1944 р. Три тижні жінки і діти разом із католицьким священиком переховувалися у підземеллі (колишній військкомат), поки велися бойові дії.
Бібліотека-філія с. Забойки
Завідувач бібліотеки-філії с. Забойки Оксана Телих взяла інтерв’ю у Катерини Федорівни Мар’яш (Міляк), 1924 р. н., переселенки з Польщі – с.Стібно Перемишльського повіту. У рамках проекту «Жива історія мого села» організовано зустріч з парохом сіл Забойки та Почапинці, отцем Тарасом Юречко, уродженцем села Забойки, парохом сіл Івачів Горішній, Івачів Долішній о.Орестом Глубішем, уродженцем і жителем села Забойки Володимиром Фостиком. У ході зустрічі згадувалися історичні факти, події та життя місцевих людей і переселенців, обговорювали життєвий шлях священнослужителів.
Бібліотека-філія с. М. Ходачків
Зустріч зі старожилами села Малий Ходачків зафіксувала криваві історичні події, що відбулися у 30-50-х роках минулого століття. Це велика пожежа на вулиці «Кінець» у 1950 році з розповіді Берези Орисі Василівни, «Кривавий Великдень» – події кривавої битви українців з поляками на Великдень у 1935 році з уст Івасечко Анастасії Іванівни, а також спогади інших жителів села.
Бібліотека-філія с. Підгороднє
У кожного своя історія. Мешканка села Підгороднє Білан (Швець) Ганна Степанівна була вивезена польськими солдатами із Польщі 1945 році. Жінка розповіла про життя поляків після переселення.
Усі відеоролики з проекту розміщено на каналі «Бібліотека Великі Бірки» у YouTube.
Руслана Стасишин