Напередодні Великодня Верховна Рада проголосувала за поправку до закону 8449-д про зелені аукціони, яка скасовує «зелений тариф» для домашніх сонячних електростанцій, встановлених на землі. Головною умовою для надання вигідного «зеленого тарифу», який спонукає багатьох українців встановлювати вдома СЕС, відтепер буде встановлення сонячних панелей на дахах або фасадах будинків та інших капітальних спорудах. Водночас законопроект збільшує максимальну потужність домашніх сонячних електростанцій з 30 кВт до 50 кВт. Ці умови почнуть діяти з 2020 року.

Система підтримки електростанцій «зеленим» тарифом буде діяти до 2030 року. Документ передбачає впровадження «зелених» аукціонів з 2020 року і обов’язкову участь у них інвесторів сонячних електростанцій потужністю понад 1 МВт. Пропонується знизити діючий «зелений тариф» для промислових сонячних електростанцій з 2020 року на 25%, а з 2021-2023 років – на 2,5% щорічно. Для домашніх сонячних електростанцій потужністю до 50 кВт тариф планується знизити на 10% з 2020 року, за умови їх розташування на дахах та/або фасадах будівель, інших капітальних спорудах. Наземні сонячні електростанції не будуть прийняті в експлуатацію.

У міністерстві енергетики запровадження нововведень у цій галузі аргументують тим, що будівництво СЕС перетворилося на прибутковий бізнес, і, на їхню думку, багато українців встановлюють станції не для власних потреб, а лише щоб продавати енергію за високими тарифами.

На прийнятті цього закону у рамках інтеграційних процесів нашої держави наполягало Європейське енергетичне співтовариство, яке розраховувало, що з його впровадженням в Україні, як і у державах Євроспільноти, будуть надані рівні конкурентні умови для усіх операторів ринку сонячної енергії. І це унеможливить монополію у даній галузі одного з них. Проте, прочитавши закон про «зелений тариф» 8449-д, навіть нефахівцеві стане зрозуміло, чиї інтереси пролобійовані нардепами у ньому. 2018 року рекордні 4500 українських домогосподарств встановили власні сонячні станції, загалом їх стало 7500. Їхня загальна потужність складає 157 МВт. Для порівняння, потужність найбільшої в Україні комерційної СЕС у Нікополі – 200 МВт., а вона належить Рінату Ахметову.

Українцям, які бажають встановити панелі у своїх домогосподарствах, тепер треба готувати дахи для розташування панелей, наземні конструкції з 2020 р. забороняються. А тим, хто уже встановив їх на землі, доведеться переобладнувати на дахи. Ця поправка, на думку незалежних експертів енергоринку, є критичною і вплине на попит встановлення сонячних панелей. Бо чимало із дахів будинків погано підходять або взагалі не пристосовані для цього – мають незручний кут нахилу або ж не повернуті до сонця. І це буде ще одним із чинників до монополізації цього ринку енергії.

Тернопілля – серед лідерів у встановленні сонячних панелей. Якщо у 2017 році 240 родин мали такі своєрідні електроустановки, то у 2018- му році вже 670  індивідуальних домогосподарств використовували сонячну енергію. За результатами 2018 року наш край був третім в Україні після Київщини та Дніпрянщини, а за кількістю змонтованих сонячних станцій на душу населення – перший. Звісно, що не всі із власників сонячних батарей у нашій області займаються промисловим виробництвом і продажем енергії. Однак уже очевидно, що багатьом із них цим займатися буде невигідно.

Відомий  у нашому краї і поза його межами підприємець, депутат районної ради  Ігор Хомко з Підгороднього Тернопільського району електричну силу сонця використовує для стабільної роботи ресторану, хлібцеху, пилорами, цеху з виробництва меблів та на власну оселю. Однак, за словами Ігоря Ярославовича, щоб окупити затрати на придбання, налаштування і налагодження роботи сонячних батарей, необхідно продавати державі видобуту ними енергію. Ще донедавна за альтернативними джерелами енергії були перспективи, які по суті перекреслили законодавчі нововведення.

«Родина, встановивши сонячні батареї, могла не лише заощаджувати, а й заробляти. Радикальні зрушення у сфері відновлюваної енергетики в основному відбулися в Україні після 2014 року і на законодавчому рівні, і у реальному секторі. Тернополяни вбачали перспективу у цій справі», – зазначає відомий підприємець.

За нинішніх умов представникам малого і середнього бізнесу не буде вигідно працювати за «зеленими тарифами». Бо нововведення у законодавстві суттєво обмежили поле діяльності домашніх сонячних електростанцій.

«За тенденцією, з кожним роком  кількість сонячних електростанцій зростає. Пересічні люди навіть почали на них заробляти. Тому зверху вирішили, що, чим їх більше, тим меншими повинні стати «зелені тарифи». А виробляти сонячну електроенергію винятково для власних потреб невигідно. Якщо я використовуватиму її для свого цеху, ресторану чи для побутових потреб, то навіть не знаю, коли окуплю витрати на придбання, налаштування і забезпечення роботи спеціального для виробництва сонячної енергії обладнання. В Україні є добре відомий монополіст, який через своїх лобістів в уряді та парламенті підлаштовує під себе квоту на цей вид енерговиробництва у збиток дрібним виробникам. У Європі і загалом у цивілізованому світі діє законодавство, яке унеможливлює монополію у жодному з видів економічної діяльності. Невідомо, як себе поведе у даній ситуації новообрана влада, але сьогодні все робиться для того, щоб пересічний виробник не займався виробництвом безальтернативних видів енергії, а якщо ними і займатиметься, то прибутку від цього не матиме», – проаналізував ситуацію Ігор Ярославович.

Пільговий «зелений тариф» діє в Україні з 2009 року. З 2020 року його планують знизити на 25%, а до 2030 року – повністю скасувати. Але вже до кінця цього року українці оберуть новий парламент. Чи проковтне цю пігулку від старої влади її наступниця і чи змириться з такими умовами ринку сонячної енергії в Україні Європейське енергетичне співтовариство, покаже час.

Олег Лівінський

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *