П’ять років тому ця організація стала першою в Україні, яка організовано і централізовано почала збирати гроші, продукти, спорядження та надавати допомогу військовим на Сході України. Громадські активісти Тернополя створили Логістичний центр допомоги бійцям АТО. Це сталося у липні 2014 року. Центр об’єднав сім післямайданівських організацій. Тарас Герман, Христина Феціца, Любов Вовк, Ольга Дячишин, Назарій Хамуляк, Богдан Кіндій та багато інших волонтерів були рушійною силою усього процесу.
Логістичний центр працює і нині, проте вже не з такими об’ємами та масштабами, як п’ять років тому. Бо й потреби бійців значно зменшилися, але організація значно розширила свої можливості та сферу діяльності. Сьогодні, окрім допомоги добровольцям на Сході, дбають про їхню реабілітацію, допомагають дітям учасників АТО, хворим діткам.
Христина Феціца – одна з тих, хто починав цю добру справу, і та, яка не залишає її донині. На столі одного з тернопільський кафе стигла обідня кава, а ми незчулися, як за розмовою пролетів час. Світла, щира та сильна Христина з радістю в очах розповідала про своїх героїв, тішилася їхніми успіхами і переживала за їхнє здоров’я та сім’ї. Не за своє, бо воно теж за ці п’ять років дало збій, а за тих, хто на Сході, хто щоденно до неї телефонує і просить або дякує. «Добре, що дзвонять, – каже волонтер, – бо гірше, коли мовчать, коли не відповідають на повідомлення. Я спілкуюся з бійцями, які налаштовані на перемогу, з добрим гумором, з впертим наміром, які говорять, що хто, як не ми. І цей дух передається мені, а мій їм».
Сьогодні Логістичний центр Тернополя та й сама Христина Феціца – це бренди. Ті, хто просить про допомогу, знають, що вона буде і вчасно. Але за цією довірою – усі п’ять років важкої праці. «Починали з того, що вантажили машину необхідним і везли до своїх – 24, 80, 128 бригади. Проте там ми уже роздавали усім. На Логістичний центр до нас приходили родичі бійців, обов’язково з документами, ми видавали потрібну річ, а копії документів залишали собі. Також налагоджували контакти з бійцями. До нині ми спілкуємося з хлопцями 92 бригади, яка одна з перших стояла у Щасті, з 93 –ої – це Авдіївка та Піски», – ділиться Христина.
У жінки ніколи не було багато друзів, але нині їх значно більше серед військових. І часто допомога приходить від колишніх бійців. Та й у Тернополі є постійні благодійники. Це управління водних ресурсів, класична гімназія, коледж харчових промисловостей і туризму, спиртзавод з Мишковичів, Нова Пошта.
«Зараз, звичайно, значно зменшилася допомога. Але добровольці є, і вони воюють, у них є потреба в одязі, спорядженні, маскувальних сітках, продуктах харчування. Зажди потрібно автомобілі. Знаєте, чого ніколи не було забагато? Це маскувальних сіток і будівельних мішків. Бо ми забезпечуємо в основному передову, а там працюють снайпери, часті мінометні обстріли, мішки пошкоджуються», – згадує волонтерка.
На рахунку Логістичного центру десятки поїздок на Схід з тоннами допомоги. Христину Феціцу теж там завжди чекають, бо вона, окрім потрібних речей, везе жіночі позитивні емоції. І поки війна, вона не може залишити цю справу.
На початку війни на Сході волонтери Логістичного центру діставали і тепловізори, і квадрокоптери, і рації, і труби для розвідників. Торік прийшлося виконувати прохання бійця з 56 бригади – потрібні були берці 51 розміру. Христина їх знайшла – і не одну пару.
«Я заслужила добру довіру у наших діаспорян. Зараз займаюся оформленням купівлі апарата плазмофорезу для обласної дитячої лікарні за кошти з-за кордону. Пробую організовувати відпочинок для дітей наших загиблих та поранених бійців. Співпрацюю з Ольгою Гордієнко з «Бебіко», яка дає мені список дітей, яким необхідні медикаменти, і я купую їх»,- говорить Христина Феціца.
Жінка зізнається, що допомога приходить несподівано і від того, від кого точно не очікуєш. Одного разу, коли вона їхала зі змагань з автомобільного спорту, її підвозила до поїзда чужа людина, яка й дала триста доларів. На них уже в Тернополі волонтерка купила медичні препарати для хворої дівчинки.
«Ми стали сім’єю, і кожного разу, коли чую, як лунає «Плине кача», моє серце стискається від болю. Хочеться, щоб у кожного з них була добра доля. Бійці часто не можуть поділитися з рідним своїми думками, тому розказують мені. Я дякую кожному, хто долучився до допомоги, хто ділився емоціями і позитивом. Це мене стимулює до праці і не залишати цього. Волонтер – ще велика відповідальність, бо, коли тобі довіряють люди, ти не маєш права оступитися і підвести. Я дуже втомлююся, але маю підтримку чоловіка. Я здобула багато друзів і щаслива, що маю навколо себе стільки добрих людей. Ми працюємо і маємо потребу не лише у коштах, а й у дитячих малюнках та листах. На Сході це як ковток чистого повітря, це те, заради кого стоять наші хлопці».
Контакти Логістичного центру Тернополя: 0660459975, 0679539072, 0972055055. Номер картки 4731219107797171 Христина Феціца.
Руслана Стасишин