Брати Олександр і Юрій Бочарови розпочали господарювати на Збаражчині з обробітку 70 га, нині їхні фермерські господарства «Україна Агро-сервіс» і «Рідна земля» з центральною садибою у Кобиллі вже охоплюють майже 2 тис. га. землі. Взяли наділи в пайовиків, де вже давно щезли колишні агроформування. Тож братам практично довелося все розпочинати з нуля, однак копітка наполеглива праця і терпіння дали свій результат . Нині їхні господарки забезпечені власною технікою для повного комплексу сільськогосподарських робіт. Нині брати-фермери окрім рослинництва ще й почали розвивати й тваринницьку галузь. Справно розплачуються Бочарови за паї з місцевими селянами-орендодавцями наділів, яким до того ж і надають робочі місця. Про робочі будні і перспективи на майбутнє цих агроформувань розповів нашому кореспондентові Олександр Бочаров.
-Олександре Михайловичу, і як Вам, уродженцю міста, це вдавалося на перших порах?
-Ми з братом разом господарюємо двома фермерськими господарствами. Починалося все практично з нуля 8 років тому. До цього я працював в інших напрямках бізнесу, які згодом мені допомогли зайнятися сільським господарством. Ці початки були досить важкими, бо ми не мали інвестицій з боку, бракувало часу і досвіду в новій справі. Але, як на мою думку, , коли людина думає на перспективу і цим живе, то поступово в неї все вийде. Однак, щоб господарю добитися успіху в сільгоспвиробництві , треба мати дуже велике терпіння і бути надзвичайно наполегливим. Якщо в інших видах бізнесу бачиш результат своєї справи за місяць, а то й за тиждень, то тут такий цикл становить рік. А бувають такі роки, що через погодні та економічні чинники ти бажаного результату взагалі не здобудеш.
– Зі скількох гектарів розпочинали і скільки нині має маєте в обробітку землі?
– Господарство ми зареєстрували у 2012 році. Починали із 70 га, а нині вже двома нашими фірмами обробляємо майже 2 тис га землі. Ми забезпечені усім необхідним, починаючи від трактора, культиватора і закінчуючи сівалками, для здійснення повного комплексу сільського господарських робіт. Тож практично користуємся лише власною технікою. Маємо найманих працівників, але за необхідності і самі працюємо в полі. Люблю сісти за кермо трактора чи комбайна, отримати від цього задоволення і наснагу для життя і праці.
– Скільки культур маєте у сівозміні, і загалом на які з них робите ставку в своїй діяльності?
– У нашій сівозміні ми задіюємо дев’ять культур. Основну ставку робимо на цукровий буряк, гречку, кукурудзу, соняшник, пшеницю і ячмінь. Маємо власні склади, де зберігаємо частину зібраного врожаю, також співпрацюємо з елеваторами. Реалізовуємо нашу продукцію в основному навесні, коли зростає ціна на ринку.
– Не плануєте розширювати сільгоспвиробництво за іншими – новими для Ваших господарок напрямками?
– Не лише плануємо, але й робимо у цьому вже перші кроки. Як бачите, зараз на центральній нашій садибі в Кобиллі нікого з працівників немає. Одна їхня група трудиться на землеобробній техніці в полях, а інша – в селі Болязуби, де ми повністю викупили стайні колишньої ферми. Здійснюємо ремонти приміщень і за років зо два плануємо там запустити тваринництво. Плануємо працювати за двома напрямками – свинарство і ВРХ.
– Зі створенням громад щось змінилося у стосунках керівників агроформувань з місцевою владою?
– Мені здається, що ситуація змінилася на краще. Бо до цього треба було погоджувати багато речей у різних сільрадах. Тепер ми працюємо на території Збаразької ОТГ і всі питання можемо вирішувати в одній міській раді колишнього райцентру. До того ж голова громади Роман Полікровський – керівник нового типу, який з розумінням ставиться до підприємців усіх форм господарювання. Нам залишається лише наполегливо працювати на орендованій землі, справно виплачувати паї місцевим жителям і вносити свою лепту в наповнення казни району.
– Ваше ставлення до запровадження ринку землі в Україні?
– Я побував у Європі, зокрема працював в Італії. В усіх цивілізованих країнах ефективно працює ринок землі. Головне, щоб він у нас функціонував правильно, щоб не було рейдерських захоплень, щоб на цьому ринку не домінували агрохолдинги з 400 тис.га землі тощо. Вважаю, якщо колись колгосп мав 700-800 га землі, то й стільки треба давати в обробіток одному агроформуванню. Тоді й на цій землі працюватимуть місцеві, а не приїжджаючі звідкись на тиждень-два люди, буде прямий зв’язок з орендодавцями наділів і належна співпраця з місцевою владою. А ми з братом самі ж проживаємо у тій же Збаразькій громаді, намагаємося розраховуватися з людьми чесно і відкрито. Стараємося, щоб люди нами були задоволені та не було на нас нарікань. Ми живемо даною справою і хочемо надалі працювати на цій землі не тільки сьогодні, а й на далеку перспективу.
Розмовляв Олег Лівінський