Це правда. Однак частково. Станом на початок липня 2018 року на обліку у Тернопільському міськрайонному центрі зайнятості перебувало 1350 безробітних, а вакансій – понад 1500. У порівнянні з 2000-м було зареєстровано понад 10 тис. непрацевлаштованих. Виглядає так, що кількість безробітних зменшується, а вакансій вистачає усім та ще й з надлишком. Хоча насправді усе не так!!! У чому причина? І де проблема? Про це ми дізналися у директора Тернопільського міськрайонного центру зайнятості Анатолія Куриляка. “Річ у тім, що професійно-кваліфікаційний склад безробітних не відповідає потребам на ринку праці. На кожного робітника (маляра, слюсаря, зварника) у центрі зайнятості чекає чотири вакансії, а на одну вакансію службовця припадає три особи, які мають вищу освіту”, – пояснює Анатолій Васильович.
Директор вбачає завдання служби зайнятості у тому, щоб пояснити людям, що деякі професії вже менше потрібні на ринку праці, тому можна перекваліфікуватися. “У нас є мережа навчальних закладів служби зайнятості. Велика база у Рівному (понад 100 професій), у Львові та Івано-Франківську. На жаль, у Тернопільській області їх немає. Забезпечуємо безкоштовним житлом. Навчання також сплачує служба зайнятості. Торік близько 1000 осіб навчалися у цих навчальних закладах”, – розповів Анатолій Васильович.
“Роботу знаходить той, хто її шукає” – рясніє на стіні великими літерами гасло центру зайнятості. Так, це правда. Кожен з нас, киваючи головою, погодиться з цим. Однак є речі, яких нас не вчать ані в школі, ані вдома… Як знайти роботу? Де її шукати? Саме для того, щоб навчити нас цього, і працюють адміністратори та фахівці центру зайнятості.
“На першому поверсі у нас ведеться інформаційна робота з безробітними, на другому – приймаємо безробітних, а на третьому працюють спеціалісти та фахівці, які безпосередньо контактують з роботодавцями та шукають вакансії для тих, хто звертається до центру зайнятості”, – провадить коридорами центру та розповідає Анатолій Васильович.
Зважаючи на специфіку професійного складу та стать безробітних, у центрі діють спеціалізовані клуби. Наприклад, “Жіночий клуб”, адже, як відомо, в усі часи 2/3 безробітних — це жінки. Відповідно провадять клуб також жінки, які уже мають професійні досягнення, займаються підприємницькою чи громадською роботою. Вони діляться досвідом та “піднімають дух” тих, які перебувають на обліку в центрі зайнятості.
“Наші фахівці також організовують семінари. Ми проводимо періодичні зустрічі зі школярами, які вчаться обирати майбутню професію. Вони проходять тестування, а також ознайомлюються з підприємствами нашого міста та району та іншими місцями праці відповідно до їх здібностей і бажань. Вивчають також навчальні заклади, де можна здобути бажану професію, — розповідає директор міськрайонного центру зайнятості. — Для випускних класів ми організовуємо виїзні семінари у школи міста та села Тернопільського району. Щомісяця ми їздимо по громадах нашого району й обов’язково тестуємо учнів однієї із шкіл”.
Важлива частина роботи центру зайнятості — це профільні семінари для безробітних. Записатися можна за два місяці до початку. Також відбуваються семінари на загальні теми: ’’Як підготуватися до зустрічі з керівником?’’, ’’Як вести діалог?’’, ’’ Як написати резюме?’’ Здебільшого обрати семінар допомагає спеціаліст, який зважає на те, скільки часу безробітний перебуває на обліку та напрям зацікавлення. Робота провадиться так, щоб кожну людину навчити шукати роботу, щоб було менше звернень у майбутньому.
Директор також розповів, що згідно із законодавством для осіб, які тільки закінчили навчальний заклад, батькам, які мають дітей до шести років, тим, кому залишилося 10 років до пенсії, та особам з інвалідністю діє фінансова державна підтримка під час працевлаштування. Роботодавець, який бере таку особу на роботу, має право звернутися до центру зайнятості за відшкодуванням єдиного внеску. “Наприклад у січні – червні 2018 року в міськрайонному центрі зайнятості у пошуках роботи перебували на обліку 170 осіб з обмеженими фізичними можливостями, з них – 26 осіб працевлаштовані”, – зауважив Анатолій Васильович.
Проходячи повз людей, які так щиро сподіваються знайти роботу, ми вирішили запитати у них, яку саме роботу вони шукають, як довго та якими результати увінчалися пошуки?
Михайло: Я вже дев’ять місяців шукаю роботу вчителя музики. Поки що для мене немає вакансій.
Лілія: Шукала роботу бухгалтера. Знайшла дуже швидко. За місяць мені зателефонували та запропонували нове місце праці. Дуже рада, що не довелося довго чекати.
Олена: Я психолог. Роботу шукаю вже півроку. У центрі зайнятості популярні більше робітничі професії, а з вищою освітою знайти роботу важче.
Дмитро: За спеціальністю я ливарник на машинах для лиття під тиском. Шукаю роботу вже півроку. Однак безрезультатно.
Наталя Драган-Іванець