З нагоди відзначення 27-ї річниці Незалежності України у різних локаціях Тернополя проходили різноманітні культурні, патріотичні та спортивні заходи. Як то кажуть, розваги на будь-який смак.
24-26 серпня відбувся приурочений до свята традиційний Чемпіонат світу з водно-моторного спорту, під час якого змагалися кілька десятків команд з 14 країн. Першість у класі F500 отримав Мілен Маринов із Болгарії, у класі F250 переміг італієць Клаудіо Фанзіні, у класі F125 – поляк Себастіан Кечинські.
На День Незалежності у парку Т. Шевченка проходив гастрономічний фестиваль ’’Пікнік у Тернополі’’, де жителів та гостей міста частували смаколиками і розважали різноманітними майстер-класами та ярмарками. Також у ході святкування було відкрито пам’ятник Симону Петлюрі, який зініціювали мешканці масиву “Сонячний”, а реалізувала Тернопільська обласна громадська організація “Підприємці Галичини”. Проект бюста виконав місцевий архітектор Данило Чепіль. За його словами, найважче було організувати те, щоб погруддя відлили саме до Дня Незалежності.
Понадвечір набережна Тернопільського ставу щільно заповнилась людьми. Всі чекали хедлайнера свята – гурт ’’Pianoboy’’, який з’явився на сцені близько 22.00.
– Хочу розпочати свій виступ з пісні, авторські права на яку належать кожному українцеві. Це музика, з якою в серці кожен спортсмен, кожен музикант, кожен воїн, кожен патріот представляє нашу країну усьому світу, – зауважив фронтмен гурту Дмитро Шуров і почав грати гімн України. – Я думаю, що у файному місті не потрібно просити, щоб ми співали разом.
І, направду, після перших нот Шурова підтримали всі тернополяни. А завершальним заходом стала молодіжна вечірка ’’Open air’’ за участю кращих діджеїв України.
Звісно, у святковий день не тільки розважались, бо ніхто не забув, що у країні війна. Тому багато людей відвідали Архикатедральний собор, долучившись до Всесвітньої синхронної молитви за Україну «Боже, Великий Єдиний», а також проявили повагу до історичної пам’яті під час екскурсії музеєм політв’язнів та репресованих. Як казав лідер групи ’’Океан Ельзи’’ Святослав Вакарчук: “Незалежність підіймає на крилах. Відповідальність не дає ці крила спалити. Маючи і те, і інше, можна долетіти до мети!”
День Незалежності устами дітей
Протягом століть головною цінністю та рушійною силою для українців була свобода. Ми – уже народжені вільними! Що ж маленькі тернополяни знають про День Незалежності?
Оленка, 6 років: Бабуся розповідала, що колись погані дядьки не хотіли, щоб ми розмовляли українською мовою і ходили до церкви. Але потім Україна перемогла, і нам уже ніхто цього не забороняє. Потім з’явилось спеціальне свято, коли люди радіють.
Андрійко, 7 років : На День Незалежності моєї УкраїниДень народження. Ми з мамою і татом підемо на піцу, і я буду в парку їсти солодку вату. А потім в мене теж буде День народження. І ми знову підемо гуляти.
Іринка, 5 років: На День Незалежності, це завтра, одягну біленьку сорочку. І коли в садочку свято, то я теж її одягаю. Мама каже, що вона називається вишиванкою. На ній гарні червоні квіти, а я люблю цей колір. У мене ще така сумка є.
Софійка, 8 років : Мені подобається День Незалежності. Це свято означає, що наша країна вільна. Але в моєї подружки тато на війні. Я хочу, щоб усі повернулись додому і жили дружно.
Світланка, 10 років : Ми святкуємо те,що наша країна незалежна і сама може собою керувати. Нам про це свято ще давно в школі розказували.Треба,щоб всі були незалежними, і тоді всім буде добре. А ще завтра приїдуть артисти, і я з батьками піду на них подивитися.
Багато чого дітлахи ще не розуміють, але уже нерідко по-дорослому розмірковують про суть свята.
Що тернополяни хотіли б подарувати своєму місту?
28 серпня відсвяткували 478-у річницю Тернополя. Ми опитали городян, якби у них була змога будь-що подарувати своєму місту, то що б це було?
Василь, 42 роки, будівельник: Не буду мудрувати, я б подарував великий букет квітів і зізнався б у коханні! Тернопіль – найчарівніше місто!
>
Ірина, 22 роки, студентка: Я справжнісінький кавоман! Тому подарувала би автомати, які б безкоштовно готували цей благородний напій для всіх тернополян і гостей міста.
Василина Іванівна, 67 років, пенсіонерка: Задля урізноманітнення культурного життя міста я б побудувала театр опери та балету. Сімейні пари проводили би там чудові вечори. І молодь мала б змогу краще зрозуміти це світле мистецтво, яке, напевно, зараз виходить із моди. А шкода.
Сергій, 29 років, програміст: Оскільки є змога подарувати будь-що, то я б побудував міжнародний аеропорт. Було б круто прямо з Тернополя літати у всіх напрямках світу. Переконаний, що подорожі облагороджують людину.
Олена, 25 років, візажистка: Я б подарувала нові сучасні тролейбуси. Бо щойно їхала вісімкою і складалося враження, що вона зараз розпадеться на ходу.
Володимир, 31 рік, менеджер: Я б допоміг нарешті добудувати «МакДональдз». А то бідні студенти на Дружбі уже давно слину ковтають і планують, як будуть під час пар там бургери їсти.
Скільки людей – стільки ідей! І головне, що всі вони щирі.
Валерія Чічірко