Уже цієї неділі християни східного обряду святкуватимуть найважливіше свято усього церковного року – Воскресіння Христове, або як його ще називають – Пасху. Звісно,важливо, аби у домі панувала атмосфера свята й затишку, але головними у цей день мають стати духовна радість, мир та любов один до одного. Про традиції Великодня в інтерв’ю з о.Василем Броною, деканом Великоберезовицьким Тернопільсько-Зборівської архієпархії УГКЦ, адміністратором храму Вознесіння Господнього (смт. Велика Березовиця).
– Христос воскрес! Перш ніж говоритимемо про святкування Великодня у церковній традиції, доречно згадати біблійний
сюжет цієї події.
* Воістину воскрес! Основою свята Великодня є подія, яку описують євангелисти у Євангеліях – воскресіння Ісуса Христа. Це сталося після того, як Він був розпятий на хресті і покладений у гробі. На третій день Христос воскрес із мертвих. Це історично доведений факт. Першими про це дізналися жінки-мироносиці, які йшли до гробу, щоб за єврейським звичаєм намастити пахучим миром тіло Ісуса Христа. Однак ангел сповістив їм звістку про те, що Христос воскрес і його немає вже у гробі. Воскресіння Христа є основною і найголовнішою подією християнства, найбільшим доказом Його науки і Божественної сили. Святий апостол Павло у Першому посланні до Коринтян так навчає: «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.»! (І Кор 15,14). Отже, саме подія Христового воскресіння є основою нашої християнської віри.
– Отче Василю, із чого варто розпочати підготовку до Великодня?
* Церква заздалегідь готує нас, своїх вірних, до цього великого свята. Зокрема, час Великого Посту є добрим, сприятливим часом підготовки до Великодня. Це, насамперед, духовне приготування, або точніше – приготування нашої душі. Важливим елементом цього є піст, який має бути не лише тілесний, але і духовний. Час посту має стати для християнина часом духовного відновлення, очищення, або кажучи простими словами, змін у ліпшу сторону. А найкращим засобом для духовного очищення є сповідь. Саме із цього слід розпочати приготування до Великодня. А вже перед Пасхою маємо Страсний тиждень, коли роздумуємо про страждання Ісуса Христа,які Він переніс задля нашого спасіння. Переосмислення і нове пережиття цих подій, що сталися перед воскресінням Христа, дає нам розуміння якою ціною Бог дав нам спасіння.
– А як правильно казати – Пасха чи Великдень?
* Можна казати і так, і так. Пасха – це біблійна назва свята, яка походить від єврейського слова «песах», що означає «перехід». Тут йдеться про перехід Господнього ангела, який одної ночі вбив усіх єгипетських первістків,коли фараон не хотів відпустити ізраїльський народ з Єгипту. Ангел перейшов повз (поєврейськи – «песах») доми ізраїльтян, одвірки яких були помазані кров’ю однорічного ягняти. Слово «пасха» у євреїв означало також ягня, якого заколювали на Пасху. Пізніше і сам день свята на згадку про визволення з Єгипту одержав назву Пасха. Для апостолів і перших християн Пасха стала символом іншого переходу – подвійного переходу Ісуса Христа: від життя до смерті і від смерті до життя. Перший перехід дав основу для хресної, а другий – для воскресної і радісної Пасхи. Великдень – це наша народна назва цього свята, що означає «Великий день», бо він справді великий своєю подією, своїм значенням і своєю радістю. У пасхальних богослужіннях про цей день співається: «празник празників і торжество всіх торжеств». Ще називають це свято «Празник Христового Воскресіння».
– Що потрібно класти до великоднього кошика?
* На Великдень є традиція – освячувати страви, які вірні приносять до церкви у прикрашених кошиках. Це гарний звичай, яким церква хоче підкреслити велич празника Пасхи, щоб святкування відчувала не тільки душа, але й тіло, споживаючи ці страви у колі родини за столом. У молитві, яку мовить священик на освячення пасхальних страв, читається найперше про благословення агнця – паски, потім про освячення сиру, масла, яєць та інших страв. Також кладуть м’ясні продукти, сіль, хрін, тертий бурячок з хроном, запалюють свічку.
– Розкажіть про символіку великодніх страв, які ми кладемо до кошика.
* Звичайно, що всі страви у кошику мають свою певну символіку. Паска – це, без сумніву, основна страва, яку ми споживаємо на свято. Вона символізує Христа і Його Воскресіння. Це хліб вічного життя, символ Агнця Божого, який був розп’ятий за наші гріхи на хресті. Сир і масло – молочні страви, а молоко – продукт, який не створила людина, а подарований Богом, створеною природою. Так, як мама годує свою дитину, так сир та масло є символами ніжності та жертовності Бога. Яйця у кошику можуть бути як чищені, так і цілі. Із них можна зробити крашанки, писанки. Яйце символізує початок життя, нагадує, що Бог своєю жертвою подарував нам нове життя. Освячення м’ясних страв сягає коріннями ще до старозавітної Пасхи: на це свято споживали жертовне ягня. Також м’ясні продукти символізують ягня, яке зарізав батько, коли до нього повернувся блудний син. Коли ми зрікаємося гріхів і повертаємося до нашого Отця, Він завжди радісно приймає нас. Сіль захищає продукти, які споживають люди, тож на символічному рівні означає тривання, безсмертя, захист людського життя від зіпсутості. Хрін – це міцне коріння, це те коріння, яке може дати людині віра у Воскресіння Господа Ісуса Христа. Запалена свічка – символ Ісуса Христа, який є світлом для світу.
– А чи є щось таке, чого не слід класти у кошик?
* Так. Наприклад, не має звичаю, щоб класти у великодній кошик фрукти. Для їхнього освячення є інший день у році – свято Преображення, коли освячуються первоплоди. Крім цього не можна класти у кошик алкогольні напої, ніж. Побутує думка, що освячені продукти потрібно розрізати освяченим ножем. Це вигадка і забобон. Трапляються й зовсім незвичайні предмети у кошиках. Це документи, гроші, ключі від автомобіля чи будинку, фотографії… Цього теж робити не слід, адже молитви на освячення цих предметів священик не читає. Не мають жодного відношення до українських традицій шоколадні зайчики та декоративні курчатка. За бажанням кошик можна прикрасити гілочками барвінку, самшиту чи вишитим рушником.
– Церковні свята тісно переплетені з традиціями нашого народу. Зокрема, Великдень супроводжується гаївками і веснянками, які, як відомо, мають язичницьке коріння…
* Так, вірно. Гаївки ведуть свій початок ще з дохристиянських часів. Взагалі, багато звичаїв, які ми маємо, колись були поганськими, але згодом охристиянізувалися. Це ж стосується і гаївок. Взагалі, великодні свята, крім церковних богослужінь і традицій, супроводжуються багатьма гарними народними звичаями, до яких, власне, і належать гаївки. У них – радість Воскресіння Христового та приходу весни, коли все відживає, – як і наша віра у Воскресіння, яка оживляє наше життя. Це наші народні звичаї, які треба відроджувати і берегти.
– У ці святкові дні не забуваймо про наших батьків, чоловіків, синів, які на передовій. Молимося і за них. Яким має бути наш Великдень тут без них?
* Пам’ять про війну на сході України спонукає нас до посиленої молитви. Молитва за мир, за захисників і за навернення ворогів – це наш духовний фронт. Кожне щире слово молитви, яке лине з серця, стає захистом для наших воїнів і цеглиною у розбудову миру в Україні. Напевне у ці дні нашим воїнам особливо важко, коли вони там, але думками тут – зі своїми родинами. Нелегко і рідним, чиї сини, чоловіки та батьки перебувають на війні. Знаю, що багато священиків-капеланів їдуть цими днями на схід, везуть продукти, інші необхідні речі, щоб хоч у польових умовах наші захисники могли відчути свято Пасхи. Там капелани сповідають, відправляють Літургії, виставляють для почитання похідні плащаниці, освячують паски. Святкуючи Великдень, маємо у своїх молитвах пам’ятати про наших захисників, завдяки яким можемо тут мирно жити.
– Ви – сімейна людина, у вас велика родина.Отже ви є не лише пастирем Церкви Христової, але й пастирем домашньої церкви. Дуже важливо, як у наших родинах ми зустрічаємо такі свята, як Великдень, Різдво Христове та інші. Адже від цього залежить, наскільки наші діти підуть дорогою Христа і дорогою Церкви. Можете дати декілька порад зустрічі Великодня від отця Василя Брони?
*Чогось особливого не буду радити, але хотів би звернути увагу, чи радше пригадати про деякі моменти святкування Великодня. Найперше, дуже важливо, щоб кожен сприймав свято Христового Воскресіння як подію, яка має велике і спасенне значення для нього особисто. Бо справді, існує така небезпека, що за різними турботами і передсвятковими приготуваннями, може загубитися найголовніше – прослава Воскреслого Христа. Люди мають багато турбот перед святами: хтось думає, як оновити свій гардероб, ще хтось багато часу приділяє, щоб приготувати смачні страви, писанки, крашанки, прибрати помешкання, подвір’я тощо. Все це, звичайно, потрібно, але це лише є додаток, обрамлення до чогось основного, суттєвого. Основою і центром Великодніх свят – є пережиття радості від зустрічі з Воскреслим Христом. А щоб відчути і пережити цю радість, потрібно приготувати до цього свою душу молитвою, постом і сповіддю. Центральними елементами святкування Пасхи є пасхальні богослужіння: Надгробне, Воскресна Утреня, Божественна Літургія. Християнин має брати у них участь, особливо в Божественній Літургії. Бо бувають випадки, коли дехто вважає, що достатньо посвятити кошик зі стравами і вже можна не йти на Літургію, а починати святкувати. Це так, ніби прийти до когось на день народження, не привітати його, а відразу сісти за стіл і гоститися. Великодні свята є об’єднуючими, коли вся родина збирається за святковим столом, ділиться свяченим, складає взаємні побажання. Тому важливим моментом є мир в сім’ї. Адже Воскреслий Христос, з’явившись учням після воскресіння, сказав їм: “Мир вам!».
Крім цього в церковній традиції є звичай, коли в один із днів великодніх свят ми відвідуємо з молитвою гроби наших померлих родичів на кладовищах. Цим ми немовби ділимося з померлими радістю Христового Воскресіння. Десь побутує така думка, що не слід брати з собою дітей на кладовище. Це помилка. Молитва то милосердя щодо них, вияв любові і пам’яті про них. Якщо батьки привчать своїх дітей молитися за померлих, то колись буде кому і за них помолитися. А ще Великдень – нагода берегти народні звичаї. Не сидіти вдома, а прийти на церковне подвір’я, дзвонити у дзвони, водити гаївки, спільно прославляти Воскреслого Господа.
– Наостанок, отче, ваші побажання у ці Пасхальні дні.
* Христове Воскресіння – це свято перемоги, надії, радості і миру. Христос своєю смертю переміг смерть. У світі є багато зла, але будучи з Христом, живучи вірою, роблячи добро, зможемо стати переможцями над злом. Яким би зло не виглядало сильним, але сила Божа є більшою за нього. І Христове Воскресіння є доказом того, що зло буде подолане. Щаслива та людина, яка свою надію покладає на Господа. Христове Воскресіння є джерелом правдивої радості, якої хочу всім побажати. Бажаю, щоб мир був у людських серцях, у родинах, громадах і головне, щоб настав той довгоочікуваний мир в Україні, а наші воїни щасливо повернулись до своїх домів і рідних.
Радісних і благословенних всім свят!