Щоб пройти цей тиждень достойно і не відволікатись на відчуття голоду, потрібно харчуватись часто, невеликими порціями (250-300 г) – присутність їжі у шлунку забезпечить ситість.
Їжа має бути достатньо густою, оскільки рідка майже не затримується, швидко переходить у кишечник, і знову виникатимуть голодні думки.
Харчування повинно містити всі компоненти для повноцінної роботи організму: рослинні білки, жири, вуглеводи, тоді не буде відчуття слабості, яка є не найкращим супутником перед Великоднем.
А от рідини має бути більше, перше місце належить чистій воді. Її можна присмачувати соком лимона, тоді вона краще п’ється. Можна додати трошки меду – глюкоза додасть енергії мозку та м’язам. Загальна кількість рідини – 1-1,5 літра.
Ритуал розговіння – це свідомий вихід з Посту і його потрібно також провести достойно: вживати всього потрошки.
За період постування організм перейшов в “економний” режим роботи, тому об’їдатися не варто – великий об’єм різної за складом їжі може просто не перетравитися і виникнути все, що завгодно: від запалення шлунка, кишечника до жовчної коліки.
Що їмо
Повернувшись додому з літургії, насолодімося смаком крашанки та йдімо спати, бо навіть у народі кажуть, що тим, хто об’їсться до заутрені “сатана у рота скочить і всі кишки виїсть”.
Вранці скуштуймо всього, але трошки: паски сирної та печеної, невеличкий шматочок ковбаски та масла.
Доповнюймо ці страви овочевими стравами: вареними бурячками, зеленню – овочі наповнять шлунок та втамують відчуття голоду.
Що п’ємо
Найважливіше – алкоголю поменше: після тривалого Посту печінка не зможе виробити достатньо ферменту алкогольдегідрогенази, що розщеплює алкоголь і може швидко наступити сп’яніння.
Тому червоне сухе вино – лише півкелиха, максимум 100 грамів.
Ідеально доповнити святковий стіл домашнім лимонадом або багатим узваром з декількома листочками м’яти.
Що робимо
Не сидімо над столом весь час, ходимо: у гості, на свіже повітря, весняними вулицями.
Здоров’я у нас лише одне і з кожним роком його стає менше, а тому його потрібно не просто берегти – леліяти.
Після 45 років ми “виїжджаємо” на тих резервах, які самі собі створили, коли нам було 20-25.
Не даваймо себе обдурити гучною рекламою та яскравими обгортками, бо за ними – наші майбутні хвороби та перекреслені плани.